Щоразу коли я чую слово “шоколад”, згадую, як у дитинстві бабуся пояснювала, що воно прийшло до нас з далеких країв. Ми всі щодня вживаємо десятки слів, які колись були чужими для української мови. Вони звучать так природно, ніби завжди були частиною нашого словника, хоча насправді мають цікаву історію мандрів між мовами та культурами.
Що таке слова іншомовного походження?
Запозичені слова — це гості, які прийшли з інших мов і залишилися жити в українській. Вони з’являються, коли ми знайомимося з новими предметами, явищами чи поняттями.
Ми з вами легко розрізнимо власне українські та запозичені слова. Рідні слова звучать як “хата”, “вода”, “сонце” — прості, зрозумілі, з давньою історією. А коли чуємо “телефон”, “студент”, “козак” — відчуваємо певну особливість їхнього звучання чи будови.
Джерела запозичень
Уявіть мовну карту світу, де кожна країна подарувала українській мові свої слова:
- З грецької до нас прийшли: логіка, математика, театр
- З латинської отримали: університет, аудиторія, формула
- Тюркські мови залишили: базар, козак, кавун
- З польської переймали: ґудзик, кошик, ліжко
- Французькі запозичення: балет, пальто, тротуар
- Англійські новачки: футбол, комп’ютер, бізнес
Коли ви наступного разу скажете “хобі” чи “кіно”, пам’ятайте — ці слова прийшли з англійської та німецької мов відповідно.
Ознаки слів іншомовного походження
Запозичені слова часто носять особливі “прикмети”:
- Звук [ф]: фабрика, фонтан, фотографія
- Початок на голосні а, е, і: автобус, економіка, ідея
- Сполучення літер “пс”, “кс”: психологія, ксилофон
Якщо побачите такі ознаки, майже напевно перед вами слово-мандрівник.
Правопис слів іншомовного походження
“Правило дев’ятки” стане вашим надійним помічником. Після дев’яти приголосних (д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р) у запозичених словах пишемо “и”: дизайн, тираж. Після інших — “і”: фізика, хімія.
Погляньте на це правило як на своєрідний код до правильного написання. Я сам часто спираюся на нього, коли сумніваюся, яку літеру вибрати.
У більшості запозичених слів приголосні не подвоюються: клас, грам, тона. Але є винятки — слова, які збереглися у своєму оригінальному вигляді: ванна, манна, брутто.
Вплив запозичень на українську мову
Запозичені слова — це ніби нові фарби на мовній палітрі. Вони дозволяють точніше висловити думку, назвати нові явища та предмети.
Проте надмірне захоплення іноземними словами може перетворити текст на незрозумілий набір термінів. Як у тій історії, коли молодий фахівець так “збагатив” свою доповідь запозиченнями, що колеги жартома попросили перекладача.
Українські відповідники запозичених слів
Українські відповідники запозичених слівДля багатьох запозичень маємо чудові українські слова:
- імідж — образ
- дефект — вада
- ексклюзивний — винятковий
- дисконт — знижка
- консенсус — згода
Спробуйте замінити запозичення українськими відповідниками у своєму мовленні. Це як провітрити кімнату — мова стає свіжішою і зрозумілішою.
Рекомендації щодо вживання іншомовних слів
Ми використовуємо запозичення, коли:
- Немає влучного українського відповідника
- Термін потрібен у науковій чи фаховій мові
- Слово вже усталене в українській мові
Якось я працював над текстом і замінив “імпровізацію” на “вигадку на ходу”. Текст одразу став простішим і теплішим.
Давайте разом збагачувати мову, обираючи найточніші слова, незалежно від їхнього походження.
Запозичені слова — невід’ємна частина нашої мови. Вони збагачують наш словник, розширюють світогляд. Але важливо знати їхній правопис та доречно використовувати.
Плекаймо нашу мову, як дбайливий садівник — вибираючи найкращі слова для вираження думок і зберігаючи її неповторність.
