Холодного грудневого ранку 1825 року на Сенатській площі Петербурга зібралися люди, які наважилися кинути виклик самому імператору. Офіцери в парадних мундирах стояли пліч-о-пліч із солдатами під різкими поривами вітру. Вони знали, що цей день може стати останнім у їхньому житті. Це були декабристи – перші дворяни-революціонери, які вплинули на хід історії Російської імперії та України.
Передумови повстання
Вітчизняна війна 1812 року змінила світогляд багатьох офіцерів. Вони пройшли Європою, побачили інше життя і повернулися додому з новими ідеями. Тодішня Росія з кріпосним правом та самодержавством виглядала відсталою порівняно з європейськими країнами.
Молоді офіцери читали заборонені книжки і обговорювали ідеї свободи та рівності. Александр Муравйов, який брав участь у закордонних походах, згадував: “Ми повернулися в Росію з твердим наміром змінити існуючий порядок”.
У 1816 році виникло перше таємне товариство – Союз порятунку. Його члени збиралися в квартирах, обговорювали політику та мріяли про конституцію. Згодом організація переросла в більш масштабний Союз благоденства.
Таємні товариства
У 1821-1822 роках виникли два головних таємних товариства – Північне в Петербурзі та Південне в Україні. Північним керував Микита Муравйов, який розробив конституційний проект. Він вважав, що Росія має стати конституційною монархією.
Південне товариство, яке діяло в Україні, очолював Павло Пестель. Його програма “Руська правда” передбачала республіку з рівними правами для всіх громадян та скасування кріпацтва.
В Україні також діяло Товариство об’єднаних слов’ян. Його члени мріяли про федерацію всіх слов’янських народів. “Ми хотіли, щоб кожен слов’янський народ мав свою республіку, а всі разом утворювали федерацію”, – писав один із його учасників, Іван Горбачевський.
Товариства проводили таємні зібрання в садибах, на квартирах офіцерів, часто під виглядом дружніх вечірок. На них жваво обговорювали плани майбутніх змін та шукали нових прихильників.
Хід повстання
14 (26) грудня 1825 року, коли мала відбутися присяга новому імператору Миколі I, декабристи вивели солдатів на Сенатську площу. Вони планували захопити Зимовий палац, змусити Сенат оголосити маніфест про скасування самодержавства та кріпацтва.
Площа виглядала як маленький острівець бунту посеред кам’яного міста. Близько 3000 солдатів і офіцерів стояли в каре, оточені натовпом городян. Князь Трубецькой, який мав керувати повстанням, не з’явився, і керівництво взяв на себе поет Кіндрат Рилєєв.
На півдні повстання очолив Сергій Муравйов-Апостол. Він підняв Чернігівський полк, який був розквартирований біля Києва. Повстанці захопили містечко Васильків та рухалися до Києва, де планували об’єднатися з іншими військами.
“Солдати йшли за нами з ентузіазмом. Вони вірили, що ми боремося за правду”, – згадував один із учасників повстання Чернігівського полку.
Причини поразки
Повстання зазнало поразки через кілька ключових причин. Декабристи діяли нерішуче та не мали чіткого плану. Князь Трубецькой, який мав керувати повстанням у Петербурзі, не прийшов на площу, що спричинило розгубленість.
Декабристи не змогли залучити широкі верстви населення. Селяни та міщани не розуміли їхніх ідей і не підтримали повстання. “Ми боролися за народ, але без народу”, – гірко підсумував пізніше один із декабристів.
Урядові війська під командуванням самого імператора Миколи I мали значну перевагу. Вони оточили повстанців на Сенатській площі і після попереджень відкрили вогонь з гармат. На півдні Чернігівський полк був розбитий біля села Ковалівка.
Наслідки та значення
Після придушення повстання почалися арешти та слідство. П’ятьох лідерів – Пестеля, Рилєєва, Муравйова-Апостола, Бестужева-Рюміна та Каховського – стратили. Понад сто осіб заслали до Сибіру на каторгу та поселення.
Багато декабристів відбували покарання в Україні. У Києві, Харкові, Полтаві та інших містах живуть нащадки тих, хто допомагав засланцям.
Повстання декабристів стало першим організованим виступом проти самодержавства. Воно надихнуло наступні покоління революціонерів. Олександр Герцен назвав декабристів “першою чудовою сторінкою російської революції”.
В Україні пам’ять про декабристів зберігається у назвах вулиць, пам’ятниках та музеях. У Кам’янці-Подільському досі стоїть будинок, де збиралися члени Південного товариства.
Повстання декабристів, хоч і зазнало поразки, заклало основи революційного руху в Російській імперії. Ці люди показали, що можна боротися за свої переконання навіть ціною власного життя.
Ми й досі відчуваємо вплив тих подій. Ідеї свободи, рівності та справедливості, за які боролися декабристи, залишаються актуальними. Вивчаючи їхню історію, ми краще розуміємо шлях, який пройшли наші народи до свободи.
